→ ПРИДБАТИ ПАРКЕТ - ТА СУПУТНІ МАТЕРІАЛИ ЗА САМИМИ НИЗЬКИМИ ЦІНАМИ

Історія паркету

З найдавніших часів улюбленим, а часто і єдиним будівельним матеріалом на обширній території Русі було дерево - найбільш доступний і легкий в обробці матеріал. Спочатку підлога в оселях представла собою розколені по довжині колоди, покладені плоскою стороною вгору прямо на землю. Але вже в Київській Русі виготовлялися підлоги з широких дерев'яних дощок, покладених уздовж приміщення на поперечні балки.

Художній натуральний паркет

Причому для особливо значущих громадських або княжих будівель дерев'яний настил укладався в декілька шарів. При цьому довжина дощок могла досягати 2-2,5 метрів, а товщина перевищувала 20-30 мм. Подібні дощаті підлоги виготовлялися переважно з м'яких хвойних порід. Історія паркету в Україні починається в XVI столітті, коли широко поширилася технологія настилу підлоги з дубових клепок, що укладаються малюнком, який і по цю пору носить назву «в ялинку». Клепки, як правило, кріпили основу з м'якої деревини, здебільшого сосни.

Надійним покриттям підлоги вважалася також щільне укладання дерев'яних брусків у формі цегли, шви між якими заповнювалися сумішшю вапна і смоли. Основним способом обробки поверхні дерев'яних підлог у давнину було просочування топленим салом, лугом або органічними фарбувальними складниками, а способом відходу - миття та скобленя із застосуванням розчину лугу і піску. І аж до кінця XVI століття єдиним видом декорування підлоги залишався пристрій фриза уздовж стін по периметру приміщення, яке використовувалося не стільки для прикраси, скільки для маскування стиків і кріплень дощок.

 

Різнобарвний малюнок паркетної підлоги

Традиція художнього оформлення підлоги в Європі сходить до класичних інтер'єрних рішень Мікено-крітської і давньо-грецької культур, які прикрашали інтер'єри мозаїчними підлогами з каменю і смальти. В середні віки будівельники віддавали перевагу підлогам з деревини, так як дерево краще зберігає тепло, легше, більш пружно, та й лісові ресурси в той час здаються невичерпними. А починаючи з XVI століття навряд чи можна знайти в Європі палац, в якому хоча б один зал або один кабінет не були б прикрашені щитовим мозаїчним паркетом. Паркет починає сприйматися як одна з важливих складових єдиного художнього простору.

Пальму першості в негласному змаганні в розкоші й красі оздоблення монарших резиденцій і палаців виграла Франція - Версаль і Лувр, Сан-Сусі і Фонтенбло. Кожен з ансамблів може похвалитися унікальними мозаїчними паркетами, недарма навіть саме слово «паркет» походить від французького «parquet».

 

Паркетна підлога в палаці

В Росії епоху художнього паркету відкрив Петро I, що познайомився з технологіями та особливостями паркетної справи під час свого європейської подорожі. Задумуючи будівництво Петергофа, Петро I власноручно копіював з альбомів голландських архітекторів малюнки художнього паркету. Для виготовлення паркету в нових палацах імператор перевіз до Петербурга майстрів художнього різьблення Збройової палати. І з початком масштабного будівництва палаців Санкт-Петербурга ідеї та технології укладання паркету стали швидко розвиватися і вдосконалюватися. На початку XVIII століття в Російській Імперії домінував стиль раннього бароко і мода на геометричні малюнки паркету - куби, ромби, квадрати, хрести, багатопроменеві зірки, який складав основне поле простору підлоги, що визначалося крім художніх переваг простотою виготовлення - потрібні тільки прямі рези планок. Спочатку російські майстри використовували місцеві породи деревини - дуб, ясен, бук, грушу, березу, горіх, вільху, модрину, клен, ялівець, вишню, але згодом цей список значно розширився.

Художній паркет виготовляли окремими щитами, які укладали на грати з сухих міцних дощок. Ця історична технологія  стала основою сучасним способам виготовлення і укладання модульних паркетів. Майже все XVIII століття в нашій архітектурі, живописі, скульптурі, дизайні інтер'єру панував стиль рококо. Характерними особливостями стилю стали різноманіття виразних форм, буйство фарб, складні сюжетні лінії.

 

Паркет у великому залі

Паркет набирався з великої кількості різноманітних за формою, кольором, текстурі дерев'яних деталей, часто криволінійних. До Києва привозили безліч екзотичних кольорових порід деревини: чорне ебенове дерево, фіолетове - палісандр, рожевий - амарант, жовте і червоне - сандалове дерево, атласну - карагач, а також оливу, чинару, кипарис, тую, самшит, шовковицю та інші.

З приходом в інтер'єрне мистецтво класицизму (кінець XVIII - початок XIX ст.) Внутрішнє оздоблення залів, віталень, прийомних і будуарів поповнилося колонами, пілястрами, нішами в стінах, багатим стінним і дверним декором. Малюнки орнаментів, які використовуються в оформленні підлоги, навпаки, стали більш простими, навіть аскетичними, з переважанням орнаментальних мотивів по давньогрецьким зразкам. Від багатобарвних композицій з декількох десятків порід майстри перейшли до комбінацій двох-п'яти кольорів. Стиль ампір (початок XIX ст.) Привніс в інтер'єри елементи орнаменту, пов'язаного з тріумфальними почестями переможців у битвах, проте в паркеті цей стиль не отримав вираженого відображення. До середини ХIХ століття процес виробництва і укладання паркетних підлог припускав виключно ручні технології.
 

Паркетна підлога в залі для бальних танців

З розвитком технологій машинної обробки деревини почалася ера масового промислового виробництва паркету. І якщо в кінці XIX століття в Російській Імперії налічувалося трохи більше десятка фабрик, що випускають паркет, у тому числі і дві Українські, то за даними довідкового видання «Фабрично-заводські підприємства Російської Імперії» в 1914 р. паркет виготовляло вже 85 підприємств. Фабрики виробляли прості паркетні планки з різних порід деревини. В інтер'єрах житлових і громадських будівель почали переважати однотонні підлоги різних видів укладання, причому найбільш широке розповсюдження отримали укладання, які не потребують додаткових розпилів планки - «палуба» і «ялинка». З кінця XX століття вишукане мистецтво створення художніх паркетів переживає друге народження. Причому сучасні паркетники-професіонали не тільки продовжують великі традиції старих майстрів і створюють класичні художні паркети за старовинними зразками, а й розвивають нові технології особливо точної обробки деревини, реалізовують самі неймовірні ідеї щодо втілення модних стилістичних напрямів, розробляють сучасні методи укладання паркетних підлог.